Напитки

Питний мед

Протягом століть людство використовувало безцінні дари природи для різних цілей і тісно залежало від них. Продукти бджільництва завжди вважалися особливою коштовністю, причому, як і в якості потужного засобу для профілактики значного числа захворювань, так і в якості неймовірно смачних і корисних ласощів.

Одним із цих продуктів поправу є медове вино, яке було вкрай популярне на території проживання слов’ян. Питний мед вживали всі – від царів до простолюдинів – і варили всюди. Однак не можна питний мед плутати зі звичайною заводською Медовухою: перший – традиційний легкий напій слов’ян, технологія виготовлення якого була забута, а друга – звичайна горілка з невеликим додаванням меду. На щастя, зусиллями найбільш талановитих пасічників, які створили Гільдію медоварів України у 2008 році відновлені традиції медоваріння.

Історія відновлення стародавнього напою

Знайомтесь, медовар із села Сокиринці, що на Чернігівщині Микола Вовнянко. Чоловік близько сорока років займається бджільництвом, має у своєму господарстві 250 сімей бджіл, понад 20 років виготовляє медове вино. А починалось все з одного вулика у 1983 року. «Працюючи в училищі я познайомився з одним хлопцем, який попросив поставити рій бджіл у мене в садку. Коли я поставив йому просте питання, скільки можна меду отримати з одного вулика, відповідь мене порадувала. Одна сім’я бджіл могла зібрати бетон меду, у бетоні 50 кг. По вартості, на той час це співпало з ціною поросяти. З цього все і почалось», розповідає пан Микола.

Спочатку пасічник торгував своїм медом, навіть возив його на продаж до Сан-Петербургу та Білорусі. Однак споживачі забажали більш цікавого делікатесу – медовуху їм подавай. «Ніхто не знав, як ту медовуху робить. Перші спроби були провальними. Я додумався що, звичайне фруктове вино можна приготувати на основі меду. Перші питні меди були звичайно не такими, як мріялось, продукт часом доводилося виливати в яр. Тому я розробив власні рецепти, керуючись досвідом бджоляра і здоровим глуздом», згадує медовар.

Нині пасікою займаються в основному діти Миколи Івановича, а сам пасічник продовжує відточувати технологію медоваріння, та представляє сімейний бізнес на ярмарках, просуває продукцію у мережах супермаркетів. Працює над документальним підґрунтям сімейної діяльності.

Секрети медоваріння

Щоб створити гарний напій, перш за все потрібні якісні інгредієнти: хороша вода та якісний мед. Для медовухи Микола Вовнянко бере липовий та квітковий меди. Від них найкращий смак і аромат. Медовуха з акацієвого меду прекрасна, безцінно корисна, майже прозора, як вода, але немає запаху, як і сам акацієвий мед.

Сам процес створення хмільного меду складності не має. Микола Іванович вважає за краще, перед приготуванням мед, варити, так як на власному досвіді переконався, що таке медове вино сприймається краще.

На 90% меду вливається 10% води, все це вариться одну-три години на маленькому вогні, постійно знімаючи піну, в якій містяться речовини, що перешкоджають подальшому бродінню. Після варіння, майбутній напій необхідно перелити у бочки, до яких додати квітковій пилок (білковий корм для дріжджів).

Поки напій бродить, у приміщенні потрібно підтримувати постійну температуру від 25 до 27 градусів. Якщо цього не робити, у напою не буде можливості якісно пройти процес бродіння, а це впливає на стійкість питного меду. Тобто напій не досягає 13-14 градусів і слабо консервується. Потім, у залежності від виду напою, у нього кладуть вишню, айву чи інші годи або фрукти.

Найголовніший нюанс, тримати напій як можна довше на осаді. Мало у кого є терпіння витримати напій більше двох років.

Сьогодні це – відомий сокиринський бренд, оригінальний, екологічно чистий та смачний. На запитання, чи полюбляє господар продукцію власного виробництва, Микола навіть не говорить, а демонструє насолоду напоєм, випивши чарку медовухи. Якщо виробник самостійно вживає свій продукт, це все ж таки багато значить.

«Кожна партія медового вина має свою особливість, - розповідає Микола Іванович. Кожна партія меду має свою характеристику, вологість, свій склад, колір, запах, вона унікальна. Коли підходять люди і просять таке ж саме медове вино, як торік. То точно такої немає».

Пасічник наголошує, що медове вино або медовуха, як інколи його називають, – це не горілка з медом. Таке хибне уявлення має дехто зі споживачів. Це – натуральний продукт, виготовлений з меду, що має від 12 до 16 % алкоголю. А алкоголь цей утворюється природним шляхом – методом бродіння – як у звичайному виноградному вині.

Дозвіл на медоваріння

Знатний бджоляр і медовар має не тільки добре відпрацьовану промислову технологію виготовлення медових вин, а й, на відміну від своїх колег, має визнання держави своєї діяльності. На його технічних умовах виробництва медових вин зазначений термін введено вперше у 2009 році.   

Однак, щоб отримати всю дозвільну документацію, Микола Іванович мусив пройти «7 кіл пекла». «Ще у 2008 році, коли медовари зібрались, і виявили бажання створити Гільдію медоварів України, пасічники на той час вже стали професійними медоварами. В мене виникла думка, з якою ніхто не згодився. Я заявив, що потрібно робити документи, та отримувати ліцензію на медоваріння.

Не отримавши підтримки, я все почав робити самостійно. Першим я отримав патент на корисну модель. Потім мені підсунули «липові» технічні умови на виготовлення медового вина. На конкурсі медоваріння я познайомився з дегустаторами із Чернігів Держстандарту.  Бувши професіоналами, вони розібралися в суті «липової документації» і відредагували перші в Україні технічні умови. І тільки у 2009 році я їх захистив.

Податкова і центральна дегустаційна комісія розглядала цей документ більш ніж пів року, однак маючи досвід і вміння переконувати мені вдалось відстояти свою правоту та право створювати медовий напій. Однак і на цьому не завершилось. Почались судові переслідування. І тільки у 2017 році я отримав ліцензію на виробництво», згадує свій тернистий шлях Микола Вовнянко.

Однак для інших медоварів реалізація продукції медоваріння в рамках закону залишається проблемою. Річ у тому, що одна тільки ліцензія на виготовлення алкогольних напоїв, до яких держава відносить продукцію медоварів нарівні з горілкою і виноградним вином, коштує великі гроші.

Хоча здавалося б, медоваріння – це проста і доступна ніша для реалізації підприємницького потенціалу, а в нинішні часи навіть хороший спосіб поповнення бюджету. Але чомусь становище медоварів на вітчизняному ринку залишається двозначним – вони начебто є, і, водночас, їх немає.

Медова продукція

Всю медову продукцію виробництва Миколи Івановича можна скуштувати та придбати у дегустаційному залі «Бджолярій» у Сокиринцях, який покаже кожен місцевий мешканець. Дерев’яна будівля, виконана у етнічних традиціях, насправді є однією з окрас села, його промисловою гордістю. Тут є дегустаційна зала, де можна спробувати найсмачніші медові вина.

Для любителів більш міцних напоїв у господаря є що запропонувати. Сокиринський самогон, який робиться на основі цукру, меду, прополісу та навіть на березовому соку. Технологія приготування самогону набагато легша ніж медовухи і вкладається в 10 днів. У брагу входить вода, мед/цукор, які дадуть можливість розвиватись дріжджам. До речі, Микола Іванович перший в Україні отримав технічні умови та гігієнічний висновок на цей продукт .

На поличках дегустаційної зали знаходиться дуже смачний мед та неповторна медова консервація. Тож, запрошуємо відвідати таке унікальне туристичне місце та спробувати екологічно чисту, дуже смачну та неповторну продукцію бджолярства. А гостинність господарів буде приємним доповненням до вашої подорожі.

Якщо ви бажаєте придбати продукцію бджільництва, можете звертатись за номерами телефону:

(066) 574-69-99

(093) 406-79-70

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *